Історія багатодітної мами, яка рятуючись від російських окупантів, переїхала до Вінниці, та виховує «сонячного» хлопчика

Багатодітна родина з Херсона вже майже рік проживає у Вінниці. З окупованого рідного містечка виїхали у квітні. Артем – п’ята дитина цієї сім’ї. Хлопчик народився із Синдром Дауна, проте 47 хромосому у нього діагностували вже після пологів. 21 березня — міжнародний день «Сонячних людей» і Вінниця.info, поспілкувалась із мамою 10 річного хлопчика про їхню особисту історію та про пережиті дні в окупації.

«В мене п’ятеро дітей. Старшому сину 31 рік, три доньки: 30 років, 25 років, 11 років і синочку Артему - 10 років, який народився із Синдромом Дауна. До пологів, в мене не виникало сумнівів, що хлопчик здоровий. Про його особливість я дізналась в родовому залі. Коли я повернулась до палати, всі хто працював того дня, почали мене заспокоювати. Адже дитина народилась передчасно. Він був крихітний, дуже милий. В мене були змішані почуття, то сльози то знову посмішка і радість. Вдома здали повторно аналіз – і він показав, що в Артемчика 47 хромосом. Старші діти його прийняли його із любов’ю, дівчата дуже любили його бавити, для них він був як лялька, адже синочок був справді дуже спокійним», - говорить Ірина Ханікова.

Ірині лікарі давала невтішні прогнози, що хлопчик не зможе ходити. Батьки не опускали рук і постійно займалась розвитком синочка: водила хлопчика на масажі, проводили із ним фізкультхвилинки, навчали його сидіти. Серед іграшок для дрібної моторики рук, у Артема були горіхи, квасоля, кубики.

«Для нас дуже важливим стало фізичне виховання Артема. Він відвідував заняття із Карате. Тренер розробив адаптивне карате і набрав цілу групу таких «сонячних» дітей різного віку, з якими почав займатися. Син в свої 6 років отримав свій перший помаранчевий пояс і це була наша велика перемога. Зараз наш сенсей воює і захищає Україну, ми дуже за нього хвилюємось.

На цьому ми не зупинилися. Артем також займався плаванням, великим тенісом, футболом, степ-аеробікою, відвідував інклюзивну театральну студію – «Світло в тобі» і займався музикою. Ходив в садочок, в інклюзивну групу, потім в гімназію, теж в інклюзивний клас. День був буквально розписаний по хвилинах. Він все встигав і йому це все подобалось. Йому подобалось навчатися», - говорить Ірина.

В рідному місті жінці важко було знайти однодумців. Тому виникла ідея створити громадську організацію «Сонячні діти Херсонщини». Ірина допомагала таким же родинам, адаптуватись в суспільстві. Однак, раптово у їхні домівки прийшла війна – в одну мить, всі плани і мрії залишилися далеко позаду.

«Війна розпочалась для мене 24 лютого вранці. Для мене це був шок. Дійсно світ рухнув. В перший день ми переглядали новини, потім зібрали себе в руки і почали працювати і допомагати нашим пораненим. Я, як громадський діяч, не мала права сидіти вдома, була на мітингах, разом з усіма херсонцями і мені здавалося, що я виходжу за усіх, хто не може вийти, бо це дійсно було небезпечно. Виходжу і говорю цим рашистам: «ідіть від нас, ми нікого не чекали, ми дуже гарно жили, в нас дуже красиве місто, у нас дійсно було щасливе життя». Діти тим часом були вдома. Коли я побачила, що вони почали лякатись вибухів, лякатися «візитів» російських солдат, ми вирішили евакуюватися. Виїжджали нелегко. Це було в квітні місяці. Ми приїхали спершу в одеську область, а потім нас прихистила у Вінниці керівник ГО «Вінниця Даун Синдром», - ділиться своєю історією пані Ірина.

У Вінниці родина знову почала вести активне життя: Артем відвідує безліч гуртків, навчається і радує щодня свою велику родину, а ще мріє повернутися у рідне містечко, після нашої перемоги.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, фото надані родиною Ханікових