У Вінниці чекають з полону на військового хірурга Маріупольського шпиталю

Військові медики з 555-го військового госпіталю потрапили до полону разом з бійцями з «Азовсталі». Мама полоненого медика Ірина Миколаївна звернулася до Женеви, бо її Володя, як і понад двісті його колег, не комбатанти. До цієї категорії належать медичний і духовний персонал ЗСУ, військові кореспонденти, юристи. Згідно з міжнародним правом, для некомбатантів діє спеціальний правовий статус у разі затримання їх ворогом. Їх не беруть у полон.

Про це пише Ветеранський простір.

«Мій Володя ще з дитинства мріяв бути військовим медиком, як його дідусь. Часто одягав його старий кітель, брав печатку, де написано «Лікар Володимир Шапков». Вони повні тезки. Навмисно перевівся до Вінницької школи № 4, бо там був хіміко-біологічний клас, їх водили на кафедри медуніверситету, у лікарні», - згадує мама.

Після школи Володя Шапков пішов навчатися до Вінницького медичного університету. Але оскільки мріяв саме бути військовим, то продовжив навчання в Українській військово-медичній академії. Там познайомився з дівчиною Ольгою. Закохалися й одружилися.

«За розподіленням сина направили хірургом до 555-го військового госпіталю. Це було у вересні. А в лютому його там уже застала велика війна. Він інколи дзвонив у розпачі, бо на місто і на лікарні щодня скидали сотні бомб... Він оперував у важких умовах, під бомбардуваннями. До цього госпіталю звозили поранених військових і цивільних. Володю видно навіть на камері Тайри, коли вона привезла поранених.

Син дуже болісно сприймав важкі воєнні втрати. Хвилювався за своїх пацієнтів. Заради них і залишився там», - розповідає Ірина Миколаївна.

Коли росіяни розбомбили й 555-й госпіталь, усіх, хто вижив, евакуювали на «Азовсталь» та завод ім. Ілліча.

«Знаю, що син потрапив на завод ім. Ілліча. Навіть там продовжував оперувати поранених. 12 квітня їх звідти вивели. Згодом у рашистських пабліках знайшла списки полонених, де під номером 880 був мій син Володимир Шапков. Ми не знали, куди їх везуть. Згодом син зателефонував Ользі і сказав, що він у колонії в Оленівці Донецької області. Це підтвердилося й на одному з їхніх пропагандистських відео, де вони показували картинку, як утримуються українські полонені. На відео було видно, що Володя комусь з бранців надає медичну допомогу», - ледь стримує сльози Ірина Миколаївна.

«Коли підірвали один із бараків в Оленівській колонії, у мене просто земля пішла з-під ніг. Але через декілька днів син зателефонував дружині і сказав два слова - що живий… Хвилини немає, щоб я не думала про сина… Знаю, що будуть обміни, і наші діти повернуться додому. Надіюсь на це…», - каже мама медика.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, фото – ветеранський простір