Екс-губернатор Вінниччини про секретні безпілотники, корупційні схеми і прихильників Росії в області

 Рік губернаторства Анатолія Олійника запам'ятався створенням територіальної оборони, затяжними кадровими призначеннями та громадськими обговореннями практично всіх питань. Крім публічної діяльності, обласна влада окремі напрямки роботи вели досить приховано. Згодом деякі з них екс-голова ОДА відкрив для «РЕАЛа».

- Анатолій Дмитрович, якщо брати до уваги не політичні аспекти губернаторської діяльності, а господарські, то з багатьох питань вона повинна бути перспективною. Ви спілкувалися з попередниками?

- Навіть дуже тісно. Причому, останніх 10 років. Я очолював Томашпільський район, коли Олександр Домбровський був головою ОДА, потім контактував і з Миколою Джигою, і з Іваном Мовчаном. Виключно в рамках виробничої необхідності. Не спілкуючись, працювати не можна. Тому, наприклад, всі проекти, які були започатковані в районі при голові облдержадміністрації, завжди тривали при наступниках. Це і Томашпільська школа, яку будували 23 роки, і Гнатковський реабілітаційний центр для дітей-інвалідів, куди збирають діток з 13 навколишніх сіл.

До речі, він єдиний у своєму роді в сільській місцевості. Тому можу сказати, що не тільки спілкувався, але після призначення виокремив пріоритетні напрямки і сконцентрував свою увагу і зусилля на продовженні та завершенні проектів створення центру медицини катастроф, серцево-судинного центру при 1-й міськлікарні, а також реалізації програми енергозбереження. Тільки в 2014 році ми усвідомили, що в плані енергоефективності ми відстаємо від провідних країн на десятки років. Тому і бюджетній сфері, і приватним підприємствам донесли, що вони зобов'язані мати альтернативу газу.

В принципі, за минулий рік обласна влада намагалася змінити ситуацію в кращу сторону по кожному з пріоритетних напрямів. Крім доріг. Цю проблему вирішити не вдалося, і не тільки нам. А за стилем, підходам і вміння виділити основне й акцентувати на ньому увагу, відверто скажу, що мені імпонувала робота Олександра Домбровського. Свого часу Олександр Георгійович змушував нас включати мізки і не розпорошуватися, самим вибирати головне.

- З 2012-го досить актуальною стала тема сільгоспкооперації. Потім її розкритикували...

- Не зможу я ніколи погодитися з тим, що в Україні вона не приживеться. В Африці пішли цим шляхом. Чому не вдається реалізувати ідею? За десятки років вертикально інтегровані компанії захопили аграрний ринок... Але держава зобов'язана бути гравцем на ньому, і саме з допомогою кооперативів.

У 2006 році в Томашпільському районі ми першими в області створили такий кооператив і поставили перші три охолоджувача молока. Потім на рівні області прийняли програму, і обласний бюджет виділив кошти для її старту. Але тоді зробили одну помилку. Дозволили вступити в пайовий фонд молокозаводам. Я вважаю, що вони гальмують розвиток.

- Портал «Слово і діло» проаналізував, що Ви, будучи на посаді голови ОДА, не виконали чотири з узятих на себе зобов'язань: не газифікували село Зарванці під Вінницею, не домоглися реалізації зайвого майна «Експериментального 45-го заводу», щомісяця не публікували інформацію про виконання обласного бюджету та не вклалися в терміни із «закриттям» всіх кадрових питань. Як особисто Ви вважаєте, що не вдалося зробити?

- Хотів би зазначити, що ми брали ті зобов'язання, які були під силу, хоча і не знали, які виклики можуть з'явитися до кінця року. Заявили, що 146 об'єктів переведемо на альтернативні види палива, стримали слово. Згадали про Зарванцах... Намагався вирішити цю проблему. На жаль, поки що, незважаючи на взаємні претензії, не буде знайдений діалог між мешканцями і підрядником, провести газопровід не вдасться.

Кадрові питання - це, мабуть, найболючіша тема. Так, можна було їх вирішити елементарно - призначити людей і поставити крапку в цьому питанні. Я ж намагався підбирати фахівців. Але ніколи не думав, що на рівні Вінниці, і це правда, залишилися підходи, пов'язані з особистістю - віра в доброго царя. Типу «цар-батюшка може все вирішити». Це рудимент радянської системи. Замість того, щоб шукати компроміси на нижчому рівні, люди впевнені, що вирішити питання може тільки перша особа, і навіть не пробують інші варіанти.

Крім того, може мені здалося, але головною метою будь-якої політичної сили стало працевлаштування своїх людей. Причому, про їхній професіоналізм ніхто з партлідерів не згадував. Були випадки, коли на керівні посади в департаменти ОДА та голів райдержадміністрацій пропонували людей навіть без єдиного дня трудового стажу!

Пам'ятаєте, навесні минулого року лише на посади голів РДА подали «резюме» 242 людини, і половина з них спиралася на політичні партії. Деяких, яких делегували партії Майдану, затвердили, але люди виявилися дуже далекими від цієї роботи і при цьому мнили себе якимись «удільними князьками». Я переконався, що для окремих партій та їх представників основним завданням стало зайняти крісло. І все.

Така ситуація була з Тульчинського району. Повірте, мені дуже нелегко далося призначення голови, і лобістам з тієї партії (ВО «Свобода», прим. авт.) я відразу ж сказав, що відповідальність за роботу їх креатури буде 50 на 50. Але партійці про це забули. Де ж у підсумку 50% відповідальності?

- Ви стали ініціатором відродження військової частини в Гайсині та спільних навчань парамілітарних формувань. Це ж лише «вершина айсберга»?

- Одними напрямками ми займалися досить публічно, а інші не афішували. До останніх можна віднести створення опорних пунктів другої та третьої лінії оборони від кордону з Придністров'ям. Їх ми робили виключно за благодійні пожертви методом народної будови. Також ми не поширювалися про тему створення безпілотників.

Всі розуміють, що розвідка-є найважливішим чинником в ході бойових дій, а українська армія не забезпечена безпілотними літальними апаратами. З літа минулого року нам говорили, що у цьому плані допоможуть зарубіжні партнери. Але допомогти вони можуть за наші гроші, і процес цей, як ми бачимо, затягується.

Ми і раніше знали, що у Вінниці є «кулібіни», які мають досить цікавими розробками в області авіабудування. Їх моделі безпілотників вважаються одними з кращих в Україні. Тому в травні 2014 року ми задумалися над тим, щоб нашу 9 батальйону крім бронежилетів поставляти і дрони.

На базі Вінницького Національного техуніверситету був створений спеціалізований центр. За позабюджетні кошти ми оснастили його всім необхідним. Сьогодні можна вже говорити про результати роботи. Вінницькими фахівцями створений комплекс, який може хоч сьогодні використовуватися в зоні АТО.

- Що він собою являє?

- Комплекс складаються з чотирьох літальних апаратів, двох наземних станцій і управляється навченим персоналом. Військовослужбовці виїжджають на автомобілях на позицію і запускають безпілотники. Апарати розраховані на різний радіус польотів - від 2 до 50 кілометрів. Для порівняння зазначу, що американські аналоги таких комплексів з радіусом польоту до 50 км коштують майже $1 млн., а наша модель, яка не поступається кращим іноземним розробок, коштує 90 тисяч.

У повітрі наші безпілотники можуть перебувати до 5 годин. Це теж світовий еталон. Для порівняння, ті, що використовують російські військові на Донбасі, літають до 1 години. Щодо якості переданого зображення вінницька техніка теж відповідає кращим світовим стандартам.

- Чому тему тримали в секреті?

- Поясню. Тільки в бюджет Міноборони на 2015 рік передбачені сотні мільйонів гривень для замовлення безпілотників. Крім цього, цими апаратами хочуть забезпечити Нацгвардію. Ми розуміли, що ідею власного виробництва можуть дискредитувати. У свій час саме так Україна фактично позбулася виробництва тракторів і стала купувати їх за кордоном.

Я не стверджую, що саме так все буде. Сподіваюся, що чиновники повірять у вітчизняного виробника. У червні-липні Міноборони збирається провести конкурс з відбору кращих безпілотників, які потім запустять в серійне виробництво. Так от, я практично не сумніваюся, що наш комплекс по технічним та іншим критеріям буде кращим. Тому ми готові брати участь у конкурсі, щоб отримати держзамовлення, а вже створений комплекс передамо «гайсинської» мотопіхотної бригади.

- Для серійного виробництва необхідні заводські умови, місцеві підприємства готові взятися? Запчастини доведеться закуповувати в Китаї, або їх теж можна робити у нас?

- Однозначно частина запчастин доведеться купувати в Азії. Секрет в технології. Він - наш. Якщо ми в умовах кафедри університету та центру за 9 місяців зібрали один комплекс, то перенести процес виготовлення на потік не складе праці. Більш того, з мобілізованих ми підготували фахівців з управління безпілотниками до рівня інструкторів. Тобто, вони зможуть навчати інших.

- Нещодавно під час отримання хабара був затриманий директор департаменту, якого Ви призначали на посаду. У 2014-му в кулуарах частенько говорили про суми за призначення, зняття та вирішення інших питань. Вам особисто пропонували гроші?

- Жодного разу. Причому, думаю, бо дізналися, що де б я не працював, за призначення на посади ніколи грошей не брав. Крім того, я проводив відкриті конкурси на заміщення посад, давав окремі завдання та індивідуально розмовляв з конкурсантами, оцінював психологічну стійкість і моральні принципи.

Так що всі знали, що мені пропонувати хабарі марно. Що стосується чиновників, які попалися на цьому, то, на жаль, такі були, є і будуть, поки не почне працювати системна протидія. Навіть у Грузії, на яку ми дивимося, як на зразок у плані боротьби з корупцією. Сподіваюся, що з початком роботи Антикорупційного бюро почнуть ламатися «вертикальні» корупційні схеми, що зберігаються при будь-якій владі, яка лише змінює у них особи. Я вважаю, що поки ми не очистимося від корупційної «іржі», з нами ніхто на Заході не стане співпрацювати, і будуть як і раніше дивитися на нас, як на папуасів. А очищатися треба розпеченим залізом.

І ще скажу. Колись у молодості батько мені в якості прикладу навів нашого голови сільради. Цій жінці вдавалося всіх мужиків в кулаці тримати, і карати... Але жодного вона не «посадила». Я розумів, що багатьом варто було дати по руках. З моєю відставкою завершився певний етап. На наступному етапі, тим більше з створенням антикорупційного бюро, буде по-іншому.

- Боротьба з корупцією була однією з вимог Майдану. Чому в цьому плані не вдалося змінити ситуацію?

- Все що стосується затримання голови сільради або дрібного чиновника - це не боротьба з корупцією, а громовідвід. В першу чергу необхідно «руйнувати» існуючі схеми по вирішенню земельних та інших питань. Важливо не «касирів» міняти, а призначати людей, які стануть служити державі. Не безоплатно, а за хорошу зарплату, щоб не кортіло».

Чи буде успішним Антикорупційне бюро, залежить від забезпечення. Не така служба повинна ходити з простягнутою рукою за 10 літрами бензину, щоб відправити співробітника у відрядження. І боротьба з корупцією - це не вимога Майдану, а суспільства. І ще скажу, що в цьому плані воля перших осіб держави вирішальна. Якщо голова у «гниючої риби почне одужувати, то вона і сама видужає. При цьому кожен повинен пам'ятати, що, порушивши закон, його чекає кара - до 10 років позбавлення волі, незважаючи на посаду і колишні заслуги.

- Спокійна ситуація у Вінниці - одна з пріоритетних завдань нового керівництва. Для її реалізації потрібно домовитися з місцевими елітами, громадськими діячами або правоохоронними органами?

- Спокій буде. Тему «тарифного» подразника будуть піднімати ближче до місцевих виборів. Те, що стосується Юри Павленко (знаходиться в СІЗО, як підозрюваний у проведенні масових безпорядків - прим. авт.), то я бачу, що немає політичних сил, яким цікава ця тема. Міняти голову облради за півроку до виборів неактуально. Тому я вважаю, що відсутні навіть ті подразники, які були ще півроку тому.

- Міліція продовжує розслідування щодо подій «6 грудня». По суті, вони були спровоковані не стільки різними поглядами на процеси в самій Вінниці, як збігом інтересів різних місцевих груп і партії «Свобода». Багато що тоді залишилося «за кадром». Можете сьогодні сказати, хто був справжнім замовником організації безладів і захоплення будівлі ОДА?

- Це були всі ті, хто претендував на посаду губернатора, заступник голови ОДА, хотів мати вплив на обласну владу та має намір активно брати участь у майбутніх місцевих виборах. В той момент збіглися бажання дуже багатьох людей, і їх імена вже вказувалися в пресі.

- Чи цікавилися Ви «російським слідом» в грудневій ситуації?

- Сценарій, за яким відбувалися тоді події у Вінниці, нічим не відрізняється від того, який навесні 2014-го реалізовували в Донецьку, Луганську та інших містах сходу та півдня країни. І це на поверхні... Все, що стосується того, що «нижче поверхні», у мене були матеріали, які при їх аналізі дозволяли робити певні висновки.

- Озвучити їх можете?

- Сьогодні ще ні. Це зможу зробити по закінченню терміну нерозголошення. Як мінімум, через півроку.

- Останні події в Костянтинівці (двоє військових збили дівчинку, у місті виникли заворушення, які вміло розпалювали ззовні) показують, що Росія та її «союзники» тепер будуть робити ставку на «п'яту колону». Втім, президент Порошенко став говорити про це практично відразу після лютневих переговорів у Мінську. На кого опоненти можуть розраховувати у Вінниці?

- На 5-6% населення. За статистичними даними двомісячної давності, 94-95% жителів Вінницької області «за суверенну Україну. За світовим досвідом, для перевороту достатньо менше 5% населення, що дотримується певних поглядів. В 1917 році тисяча матросів-революціонерів взяли Зимовий палац і на 80 років змінили хід історії, хоча на початку ХХ століття в Російській імперії проживало близько 130 мільйонів чоловік.

Я б сказав так, що є небезпека, про неї знають у СБУ. І у Вінницькій області чекісти контролюють ситуацію. Якщо тих, хто хоче стати біля керма цього «процесу», вчасно знешкодити, то «хвилювань» не можна допустити.

У Вінниці є громадські діячі, які продовжують наполягати на тому, що «Росія не винна в тому, що відбувається на Донбасі». Навіть у громадській раді при голові ОДА є представники окремих цікавих у цьому плані громадських організацій. Уточню, це моя особиста думка. Знаєте, українська нація досить толерантна і миролюбна. Споконвіку ми були хліборобами, але настав час розмежувати миролюбність і чужу агресію.

- Зараз Ви - офіційно безробітний. Чим займаєтеся і плануєте і далі, як обіцяли, залишатися в команді Президента?

- Тимчасово безробітним я став четвертий раз в житті. Перший випадок був, коли в 1990-му пішов з комітету комсомолу. Оскільки в СРСР безробітні прирівнювалися до туніядцам і могли опинитися за ґратами, я влаштувався нічним вихователем в інтернат.

Час зараз критичний для держави і кожного з нас. Човен в такий час не розхитують. Я - не радикал, ніколи таким не був. Як історик, знаю, що радикалізм ніколи не призводить до позитиву. Тому, мені боляче за державу, байдуже, де і як жити нашому поколінню, поколінням наших дітей і онуків. Тому однозначно я, як людина поміркованих поглядів, буду серед тих, хто вміє працювати чесно. Ніколи не стану просто займати крісло, щоб воно не пустувало. Але чим би не займався, результативність буде на відповідному рівні.

Поки що більше уваги приділяю побутовим клопотам. За останній рік їх запустив. Доповнюю. Крім того, зустрічаюся з друзями, адже раніше на це не вистачало часу...

"Вінниця РЕАЛ"