Гени ескімосів виявили у ДНК вінничанки Діани Подолянчук. Фото

26-річна вінничанка Діана Подолянчук танцівниця, яка підкорила практично всі конкурси в Україні та Європі. Вона була учасницею телевізійних проектів. Танцюєз п’яти років. Хоч за два роки до того втратила слух. Ще Діана волонтер та організатор благодійних акцій. Такою її знає більшість. Але мало хто знає, чому вона ненавидить варити борщі, звідки у її ДНК гени ескімосів та чому свій день народження провела у поліцейському відділі. Всі ці деталі Подолянчук розповіла у ексклюзивному інтерв’ю Вінниця.info.

«Мої кращі роки ще попереду. Бо тоді, коли я була дитиною, у сім років, вважала, що я живу у пеклі. Суспільство мене не сприймало. Вчителька, замість того, аби допомогти, навпаки саджала на останню парту. Щоб я взагалі нічого не почула. І ставила мені двійку. Навіщо? Я не розуміла», - Діана пригадує дитячі роки.

Через ліки, які прописали медики лікуючи трирічну Діану від запалення легень, вона втратила слух на обидва вуха. Хоч щось чути їй допомагають слухові апарати.

«Через те, що не чула, мене часто ображали однолітки. Але тепер я їм вдячна. Всі ці образи загартували мене. Нічого і нікого не боюся. І завжди готова йти тільки вперед. Всього, що я колись хотіла, то вже досягнула. Кар’єра, багато учнів. Подорожі, ресторани, гарний одяг. Але вважаю, що матеріальні блага це не те, за що має ставати у центрі життя. Матеріальне швидко набридає. А те, що ти даруєш людям, це більше стає подобатися. Коли ти маєш чим ділитися з іншими. Це робить мене щасливою. Як сказав Пирогов: «Бути щасливим щастям інших, ось мій земний ідеал», - посміхається Діана.

Бути тим, ким зараз є Подолянчук, посприяла її інвалідність.

«Думаю, що можу завдячувати тому, що у мене поганий слух. Коли людина народжується, Бог їй дає певні якості. Але не може бути все ідеально. Здоров’я, розум, краса. А моя проблема мене зробила сильною. У будь-якій стресовій ситуації візьму її під свій контроль», - пояснює.

Навіть перемогам Діана завдячує своїм поразкам. Танцює 21 рік.

«У дитинстві починала з народних та класичних танців. Потім бальні, за ними східні. Шість років хіп-хопу. Музику я не чую так яскраво. Тавідчуваю її від підлоги. І розумію, який треба танець поставити. Можна сказати, бачу музику», - зауважує. - «Якось на змаганнях я зайняла останнє 13 місце. Пам’ятаю, мама тоді сказала, якщо більше не хочу займатися танцями, примушувати ніхто не буде. А якщо хочу продовжувати, необхідно поставити мету перемогти. Займатися кожного дня. Поставила танець фламенко із східними мотивами. За рік, на цих же змаганнях, перемогла. І так далі і далі. На місцевому, всеукраїнському, європейському рівнях. Про те, що я не чую, ніхто не знав. Я виступала, як звичайний учасник. Загал про це дізнався лише тоді, коли пішла на теле-проект «Танцюють всі». Там така ситуація вийшла. Коли потрапила у топ-100, необхідно було вийти на сцену. Коли ми дивимось програму по телебаченню, судді говорять у мікрофон для запису відео. Звук гарний. А у реальному часі просто говорять. І коли почали зі мною розмовляти, я зі сцени просто нічого не почула. Довелося зізнатися».

Живе Подолянчук у шаленому ритмі. Школа танців де викладає, виступи, волонтерська діяльність.

«Інколи хочеться зупинитися. Відпочити. Як тільки про це подумаю, миттю щось відбувається. От нещодавно подзвонили й попередили, вислали 250 кілограмів іграшок. Вже вислали. А я маю проконтролювати процес. Такий вантаж дома не поміститься. І вже мозок думає, куди це все дівати…», - констатує.

Через волонтерство свій крайній день народження провела у поліцейському відділі.

«Довелося там довго просидіти, бо зібрали 400 кілограм речей для дітей. Спільно з Вотяковою Оленою з патрульної поліції організували проект «Поліція Добра» . Мета - допомогти дітям, які потрапили у складні життєві ситуації. На даний момент зібрано 700 кілограмів гуманітарної допомоги. Ми вже їздили до діток в райони та передавали діткам. І ще будемо їздити», - розповідає.

У рамках акції багато речей також зібрали у танцювальній студії Подолянчук.

«Їх приносили мої вихованці. Це дуже класно коли діти починають з малих років думати про інших. Тому ми частенько навідуємося до дитячих будинків та пансіонатів з людьми поважного віку», - додає. – «Взагалі, у мене з пансіонатом для одиноких та пристарілих людей, маю особливе ставлення.Нещодавно проводили там день іменинника. Прийшли привітати. Кому портмоне, кому парфуми, чи гарні розчіски. А коли через місяць знову туди навідалася. Повідомили, що дві бабусі померли. І, як виявилося, от ці подарунки, стали чи не єдиною радістю у їхньому житті.Коли вони мастили руки подарованим кремом, чипарфумами, то були їх останні спогади».

Як громадський діяч, дипломований психолог та педагог, Діана подавала свої проекти до Верховної ради.

«Про покращення якості освіти. Я проводила дослідження. Зробила свої рекомендації. І приємно, що вони були враховані у законі про нову освіту. Він почне діяти у 2022 році», - радіє.

Найкращій відпочинок для дівчини – подорожі. Каже, найбільше тягне до Польщі та Болгарії.

«До Польщі напевно тому, що я маю польське коріння. Я нещодавно проходила тест ДНК на етнічне походження. У дослідницькому центрі США, куди направляла зразки, дали такий результат: найбільше ген із східної Європи, Балкан, Балтії. Проте, виявили і те, що в моєму етнічному походженні є Непал. І навіть ескімоси. А ще Ірландія, Шотландія, Англія», - перераховує.

Діана зізнається, попри те, що вже замислюється про створення власної родини, куховарити не любить.

«У 20 років мало не вийшла заміж.Колишній мені постійно повторював, що буду сидіти дома та варити борщі. Напевно, це мене і зупинило. Ми розійшлися. Бо стало страшно.І після цього взагалі не дуже люблю куховарити. І можна сказати, шість років тікала від серйозних стосунків. Бо боялася, що мене будуть примушувати сидіти дома та варити борщі. Який борщ?! Я хочу рятувати світ!», - сміється.

У майбутньому Діана Подолянчук мріє відкрити психологічний центр для всієї родини. Звісно там буде танцювальна студія.

Вінниця.info