У Вінниці стартував перший загальноміський міжвузівський фестиваль "Вінницька студентська весна". Студенти демонструють вправність у спорті, гуморі, вокальному жанрі, організації шоу-програм і презентації соціальних проектів. Організатор цього унікального для міста проекту - Ірина Борзова. Пані Ірина вважає це справжнім шансом для талановитої молоді заявити про себе на повний голос.
Головна мета "Студентської весни" - допомога студентам у розвитку їхньої творчості, а також визначення, в якому із вищих навчальних закладів найбільше спортивних, веселих і кмітливих майбутніх спеціалістів. Команда-переможець отримає гран-прі фестивалю і спеціальний приз.
- Ірино, Ви впливали на формування студентських команд?
- Формування команди було компетенцією кожного окремого вузу. Однак, у кожному із видів змагань чітко визначалась кількість учасників. Наприклад, у боулінг грали по дві команди із п\'яти осіб - чоловіча і жіноча. Для участі у змаганнях з більярду потрібні будуть одна дівчина й один юнак від кожного з вузів-учасників. Такий же склад команди для тенісу. А ось у міні-футбол гратимуть командами по 11 студентів. І якщо ми вже говоримо про спортивну частину "Студентської весни", нагадаю, що для самих студентів це не тільки можливість показати свої спортивні здібності, а й просто безплатно пограти у більярд, боулінг і настільний теніс.
- Але ж спорт - не головна особливість фестивалю?
- Принаймні, точно не єдина. Студенти також змагатимуться у номінації "КВН" - їм допоможе команда "Вінницькі перці", та номінації "Вокал" - гарантована підтримка від учасників телевізійного "Х-фактора" групи "Максимус". А ще буде "Хореографія" і "Соціальний проект". І, нарешті, по завершенню змагань зробимо великий гала-концерт з номерів переможців.
- Для організації "Розвиток. Розвиток" це вже третій реалізований задум?
- Так, для нас з Наталкою Заболотною це не перший досвід. Хоча наша громадська організація і молода, але ми вже провели два цікавих заходи - благодійну акцію "Крок до мрії" й "Дефіле по життю" з нагоди 8 Березня. Обидві - успішні. "Вінницька студентська весна" теж такою буде. Аби тільки фестиваль не перетворився на такий собі вечір художньої самодіяльності.
- А як цьому можна запобігти?
- Треба розуміти молодь. Наприклад, коли відбирали спортивні змагання, то не пішли протоптаною стежкою футбольних матчів і перетягування каната. Ми зупинились на популярних, веселих і не травматичних видах спорту. А коли думали, як подати вокальний конкурс, обрали формат вечора-караоке у клубі "Шоколад". І знаєте, студенти задоволені таким підходом.
- Чи стане "Студентська весна" щорічним вінницьким заходом?
- Дуже на це сподіваюсь.
- А політичного забарвлення фестиваль напередодні виборів не набуде?
- Суть нашої роботи - соціальна та благодійна діяльність, тобто допомога людям. Ніякої політики! Мені це зараз не цікаво. Хоча до нас і справді часто звертаються представники різних політичних сил, багато що пропонують. Уникаємо їх навмисно. А коли уникнути не виходить, просто відмовляємось від такої "допомоги".
- А від чиєї допомоги не відмовляєтесь?
- Від підтримки чоловіка ніколи не відмовлюсь. Ми познайомились п\'ятнадцять років тому, працюємо окремо, але майже усе починаємо разом. Як голова громадської організації "Команда КВН "Вінницькі перці" він цього разу особливо багато допомагає мені. Ми сполучили ресурси двох наших організацій, тож у цьому проекті - рівноцінні партнери. Ще завжди вдячна за розуміння батьків. Я в них одна дитина, і вони все, що могли, в мене вклали. Дуже їм за це вдячна. Не встидаюсь того, що вони мене вели й ведуть по життю. Батьки мені такі цінні поради дають, які від жодної іншої людини годі й почути.
- Чим Ірина Борзова займається у вільний від громадської діяльності час?
- Уже п\'ять років займаюсь громадським харчуванням. У мене кафе і три їдальні - в облдержадміністрації, у міськвиконкомі, музучилищі. А ще маю хобі - я багато танцюю. Колись бальні, потім сучасні танці. Після народження доньок опанувала стиль "Belly dance". Тричі на тиждень ходжу займатись у данс-клуб "Болеро" до Тетяни Чистякової. У травні їду на чемпіонат світу в Лондон по "Belly dance", а путівочку на нього отримала у Ялті на чемпіонаті України, де посіла друге місце.
- Чи відокремлюєте роботу від сім\'ї?
- Часто чую це питання. Вважаю, що не треба нічого відокремлювати. Якщо чоловік допомагає і дома, і на роботі, якщо він любить свою сім\'ю - то більше нічого й не потрібно. У нас дві доньки. Старшій Ані - десять років, молодшій Лізі - шість. Обидві танцюють сучасні й східні танці. Цьогоріч у школі-ліцеї №7, де навчається Аня, з\'явилась команда КВН "Сім ліц", вона там грає. А ще пройшла кастинг на "Міні-міс Вінниці". Я дуже цим задоволена.
- Як справжня бізнес-леді Ви часто за кермом...
- Так, авто дуже люблю. Власне Renault Modus стало подарунком після народження другої доньки. До того їздила на татковій Audi й машині чоловіка. Я дуже обережний водій, більше ніж 120 км на годину не їжджу. Бо є страх. Даішники інколи зупиняють, але не за перевищення швидкості. Оскільки часто виїжджаю з доньками, то правил не порушую. Так іноді випадково якийсь знак пропущу.
- Часто подорожуєте?
- Так, подорожую дуже багато. Нещодавно приїхали з Канади, незабаром їдемо у Москву, далі - Крим. Але завжди люблю повертатися у рідне місто, де живу і працюю. Найбільше подобається відпочивати у колі сім\'ї. Проте якихось улюблених закладів відпочинку у місті назвати не берусь. А по-справжньому отримую задоволення від відпочинку в Криму. Попри те, що за кордоном була не раз і є з чим порівняти, але ліпшого за кримський відпочинок годі шукати. Дуже гарна природа, гарна атмосфера, люди, які мені подобаються.
- Що може Вас розсмішити?
- Батько водив мене на ігри КВН, мабуть, ще з п\'яти років. І я досі пам\'ятаю ті ігри і себе з якимись плакатами у залі. Палка уболівальниця була. Відтоді КВН для мене залишається зразком гумору. Причому подобається, як жартують нові покоління квнників. А от татко і досі має за зразок старі команди. Але розсмішити мене найкраще вдається молодшій доньці - Ліза до цього має справжній талант.
- По господарству теж встигаєте?
- Як будь-яка жінка. Можете мого Сергія спитати. Він сьогодні встає зранку, а його Іра на кухні готує. Бо ж нам на "Студентську весну", і до десяти вечора додому точно не повернемось. От я собі зварила й не думаю, що там і як там. Знаю, родина голодна не залишиться. Мої домашні полюбляють усе просте: борщ, котлети, сирники, смажену картоплю... Недавно капусту так стушкувала, що чоловік поїв і каже: де я тільки таку страву не куштував, у яких тільки досвідчених кухарів, але так, як ти готуєш, ніхто не вміє. Приємно було чути.
- А відпочивати встигаєте?
- Так, якщо це відпочинок із друзями, або родиною. А от телевізор не дивлюсь зовсім. Іноді з чоловіком ходимо в кінотеатр, частіше буваємо на театральних прем\'єрах і на концертах. У вільну хвилину можу й музику в авто послухати - сучасну українську і російську. Їду собі, співаю, про щось думаю. Читаю духовні і психологічні книжки. Минулого року на це потягнуло. Мабуть, тому, що варто постійно вчитись балансувати між матеріальним і духовним відчуттям світу. І себе цього вчити, і дітей. Бо якщо сім\'я знайде цей баланс, вона завжди буде щасливою.
- Є якийсь секрет, який допомагає усе встигати?
- Жодного. Взагалі все роблю дуже швидко, і готую також. А ще впевнена, що треба день заздалегідь спланувати, без цього ніяк.
- Вважаєте себе успішною?
- На всі сто - лише у сімейному житті. Хоча, можливо, у двадцять дев\'ять років так зарано говорити. А от усі інші життєві напрямки сповнені планів. Взагалі, думаю, у житті треба частіше ставити нові планки, і щоб вони були щоразу вищими.
Максим ЗОТОВ, газета «Місто»
