Ірина Борзова: Землю потрібно передати в громади

В Україні з 2002 року землю, яка за межами населених пунктів, розпоряджаються призначені чиновники в кабінетах або люди з Києва, які взагалі ніколи не були в громадах, не бачили де саме знаходиться та чи інша земельна ділянка і уявлення не мають як живуть люди. Через це роками землі передавали стороннім особам без врахування інтересів громад. Жоден чиновник зі столиці не має вирішувати долю полів в Олександрівці, Іванівцях, Копайгороді, чи будь якому іншому селі на Вінниччині. Ніхто не зацікавлений у розвитку територій більше ніж ті, хто на ній живуть і працюють.

Про це говорить народна депутатка України, голова Вінницької обласної організації політичної партії «Слуга Народу» Ірина Борзова.

«Наприкінці минулого року землі сільськогосподарського призначення держава передала у власність громадам. На Вінниччині 63 громади вже отримали більше ніж 175 тисяч гектарів землі. Передаючи землю громадам ми робимо величезний крок вперед до побудови заможних міст і сіл.

Протягом року до мене, як народного депутата, звертались очільники Літинської, Северинівської, Сутисківської, Могилів-Подільської та інших громад з проханням проголосувати за закон, яким передбачена передача державних земель за межами населених пунктів у власність громад. Щоб громади могли ефективно планувати розвиток своїх територій», - зазначає Ірина Борзова.

Верховна Рада підготувала до другого читання законопроект №2194, який повертає місцевим радам право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Він внесений в порядок денний сесії і буде розглянутий найближчим часом. Цей законопроект не просто передає громадам землі, які опинилися в державній власності. Він повертає людям відібране у них право бути господарями у своїх селах та містах і самостійно вирішувати, що робити з землею – продавати, чи здавати в оренду. Все зароблене йтиме в бюджет громади, а не в кишені чиновників.

Ірина Борзова роз’яснила, що передбачає законопроект.

«Землі державної власності за межами населених пунктів будуть передані громадам. За державою залишаться виключно землі оборони, природоохоронні землі, а також ділянки, закріплені за державними підприємствами.

Місцеві ради отримують право здійснювати контроль за землями. Громади через органи місцевого самоврядування зможуть контролювати та регулювати питання самовільного зайняття земельних ділянок та нецільового використання земель, затверджувати містобудівну документацію в межах усієї території громади.

Органи місцевого самоврядування отримають повноваження із затвердження документації з землеустрою та містобудівної документації», - пояснює народна депутатка.

Хто буде мати переважне право на землю сільськогосподарського призначення

Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в першу чергу надається - особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), в межах яких перебуває земельна ділянка. В другу чергу - орендарю земельної ділянки.

Якщо суб’єкт переважного права не може бути покупцем земельної ділянки, він може передати своє право іншій особі. Така передача можлива лише один раз і реєструється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення реалізується, якщо суб’єкт переважного права сплачує ціну, за якою здійснюється продаж земельної ділянки (у тому числі за результатами аукціону), а також виконує інші умови договору.

Якщо власник ділянки хоче продати її іншій особі, ніж суб’єкт переважного права, такий намір не пізніше, як за три місяці, реєструється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як обтяження, а нотаріус, який буде посвідчувати договір, зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб’єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення.

У разі якщо протягом двох місяців з дня повідомлення нотаріусом суб’єкт переважного права не повідомив нотаріуса належним чином про бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з’явився для його укладення без поважних причин у день і час, призначені нотаріусом, вважається, що такий суб'єкт переважного права відмовився від переважного права купівлі.

У разі порушення переважного права суб’єкт переважного права має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.