15 берез. 2023 12:05
518
У Вінниці попрощалися з Ількіном Гаджієвим
У його житті було дві Батьківщини: одна це – Азербайджан, де народився та зростав, інша – це Україна, яку полюбив всім серцем. Ількін Гаджієв п’ять років тому переїхав до Вінниці. Знайшов свою другу половинку – одружився, вчив українську мову та традиції. У лютому, коли розпочалось повномасштабне російське вторгнення, не роздумуючи, записався добровольцем до територіальної оборони. Був гранатометником. Захищав Україну від окупантів у найгарячіших точках, загинув під Бахмутом.
У Вінниці 14 березня попрощалися із героєм, якому назавжди 30...
Кореспондент Вінниця.info поспілкувалась із мамою та друзями військового, які розповіли його історію.
«Ількін народився 1992 року. Був спокійною дитиною. Коли йому виповнилось п’ять років, ми переїхали до РФ. Жили в невеличкому містечку під Москвою. В дитинстві син любив малювати, співати, декламувати вірші. Згодом в чоловіка виникли труднощі із роботою і ми повернулися назад в Азербайджан, в місто Мегечаура.
Перед закінченням школи Ількін став напівсиротою, помер його батько. Я дуже хотіла, щоб син пішов далі навчатися в університет, здобув освіту. Ількін швидко подорослішав і пішов працювати. Він переїхав до столиці – Баку, був на різних роботах, підробляв офіціантом, продавцем. Не цурався ніякої праці. Любив робити мені подарунки. На День народження дарував мені парфуми, квіти, а ще хустинку, яка зараз постійно зі мною», – розповідає мама Зулейха Ханум.
П’ять років тому Ількін переїхав до Вінниці та відразу полюбив Україну. Хлопець влаштувався на роботу, отримав посвідку на проживання, а згодом зустрів у Вінниці свою другу половинку.
«Протягом п’яти років Ількін двічі приїздив до мене. Рік тому, коли почалась війна, я казала: «Сину, повертайся додому!». На що він відповів: «Я не можу покинути український народ». Влітку 2022 році він одружився з вінничанкою Маргаритою. Однак, доля виявилась суворою до них і в грудні 2022 року вона померла від онкології. Ількін шукав кошти на лікування, хотів її врятувати, але недуга виявилась агресивною», – говорить мама захисника.
Азербайджанець з українською душею спершу був бійцем територіальної оборони. Про війну знав не з підручників. В його рідній країні, під час воєнних дій у Нагірному Карабаху, загинув двоюрідний брат. Ількін не міг пройти осторонь, коли війна почалась в Україні. Його друзі розповідають, що він був добрим і дуже любив тварин.
«Він часто годував безхатніх котів і собак. Одного разу, я пам'ятаю, спілкуємось через відеозв'язок раптом він різко мені сказав: «Лорд, подивися на собачку, вона така голодна, треба допомогти». І він зі мною розмовляючи, знайшов поблизу магазин і купив їжу і почав годувати собаку», – розповідає друг Ількіна Лорд Гардаш.
Військовий мріяв побачити нашу перемогу, однак відчував, що може не повернутися із серйозних бойових завдань. Ількін готовий був віддати життя за Україну. Він загинув 7 березня у запеклих боях за Бахмут.
«Ількін завжди мені повторював, що український народ найкращий. Він попросив мене передати ось такі слова: «Якщо я не повернуся, розкажи у Вінниці, всім моїм друзям і знайомим, що я їх дуже любив. Хоча, я людина іншої національності, але хочу бути прикладом того, що у любові немає національності», – додає Лорд Гардаш.
Вічна пам'ять герою!
Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі –https://t.me/vinnitsa_info
Вінниця.info, автор Леся Кесарчук.