Не бачив ніколи рідного батька, виховувався вулицею та вчився аби-як: маловідомі факти з біографії путіна

Не бачив ніколи рідного батька, «кочував» у дитинстві від сім’ї до сім’ї, виховувався вулицею та вчився аби-як. Жорстокість батьків, необхідність виживати на вулиці спричинили певні психологічні травми. Непоступливість дорослого путіна, бажання завжди перебувати при владі й вершити долі людей — це своєрідний спосіб подолати власні дитячі комплекси. Так вважають багато дослідників.

У виданні АрміяInform розповіли маловідомі факти про президента країни-агресора путіна.

Рідного батька путін ніколи не бачив

Офіційні джерела датою народження путіна називають 7 жовтня 1952 року, місце народження — Ленінград. Але знана польська письменниця, репортерка й журналістка, номінантка на Нобелівську премію миру 2005 року Христина Курчаб-Редліх іншої думки. У своїй книзі «Вова, Володя, Володимир. Таємниця росії путіна» вона написала, що майбутньому російському деспоту в 1950-1960 рр. довелося проживати у чотирьох родинах, а рідного батька він ніколи не бачив.

Пані Христина, що з 1997 року цікавиться біографією путіна, в ефірі незалежного білоруського телеканалу БЕЛСАТtv розповіла, як познайомилася з біологічною мамою одноосібного правителя росії. З нею він жив нетривалий час — десь до 2-го класу. Мати путіна — Віра Миколаївна Осепашвілі (Путіна) народилася у 1926 році й досі мешкає у грузинському селі Метехі.

Після війни, коли вона навчалася в технікумі в маленькому містечку Очер Пермського краю, познайомилася із Платоном Приваловим. Невдовзі Віра завагітніла, але згодом дізналася, що чоловік одружений. Жінка зібрала речі й поїхала до своїх батьків у Терьохіно, де й народився вова.

Справжньою датою народження путіна Курчаб-Редліх називає не 7 жовтня 1952 року, як заявлено в його офіційній біографії, а 7 жовтня 1950 року. Згодом у Ленінграді «останні батьки» володимира перед тим, як той піде до школи, в новій метриці відняли йому два роки, щоб ні в кого не виникало запитань, чого ж він так пізно почав вчитися.

Спершу маленького вову утримували батьки Віри. Сама ж вона, полишивши на них новонароджену дитину, поїхала на практику до Ташкента. Там познайомилася з Георгієм Осепашвілі й швидко вийшла за нього заміж. У новій родині, куди дід і бабця перевезли бідного вову, до нього ставилися як до байстрюка.

«Уявіть собі. Привезли в ці обставини, де чужа мати, тому що він думав, що бабуся це і є його мати: там йому було тепло, приємно, вони його плекали. А тут чужа жінка як мати, чужий чоловік як батько, чужий будинок, при цьому дуже бідний, і чужа мова. І ця маленька людинка — не знаю, ким треба бути, щоб з цим впоратися», — розповідає авторка книги «Вова, Володя, Володимир. Таємниці росії путіна».

вова був замкненою дитиною, рятувався риболовлею на Курі та заняттями самбо, куди він записався разом зі своїм єдиним товаришем.

«Він був мовчазний, дуже замкнутий, всі так кажуть. Він був дуже самотній і голодний дуже часто, дуже погано одягнений», — підкреслює журналістка.

Георгій не любив пасинка, часто випивав і жорстоко, навіть палицею, бив його. Дізнавшись про це, рідні бабця й дід вирішили забрати його й віддати своїм родичам, у яких син Альберт помер до війни, другий син Віктор — під час блокади Ленінграда.

«У них були бездітні літні родичі в Ленінграді. Ця жінка, дружина їхнього родича Путіна, дуже хотіла якусь дитину. І так бідний вова, коли йому було 10 років, знову, як пакет, був перекинутий до Ленінграда», — пояснює Курчаб-Редліх.

У новій родині йому також було непереливки. «Цей другий, уже офіційний батько, сильно його бив і ременем, і рукою. Його знайомі з жахливого тодішнього двору згадують і про це розповідають журналістам. Хоча й самих цих хлопців били їхні батьки, але, мабуть, не так жорстоко, — говорить дослідниця.

З четвертого до п’ятого класу путін був переведений із двома двійками…

«Усіх тиранів у дитинстві били: били Гітлера, били Муссоліні, били Робесп’єра, Осама бен Ладена», — продовжує вона. — «Звичайно, не кожна дитина, котру б’ють, виростає жорстокою людиною, але в цьому щось є».

Юного путіна виховувала вулиця з характерними їй вовчими законами, підлітковим бешкетництвом і бійками. До шостого класу майбутній президент учився аби як, із четвертого до п’ятого взагалі був переведений із двома двійками… «Я, звичайно. хуліганив, у піонери просто не приймали, а потім прийняли, коли почав займатися боротьбою, самбо, дзюдо та став поступово змінюватися», — розповів про своє дитинство путін російському пропагандисту Андрію Кондрашову в однойменному фільмі «Путін».

Російські офіційні джерела не дотримуються версії, що Володимир Спиридонович Путін — вітчим незмінного президента рф. У лизоблюдському фільмі російського пропагандиста Андрія Кондрашова з промовистою назвою «Путін» він розповідав про те, що його батько служив у винищувальному батальйоні військ НКВС, а дід — Спиридон Іванович був кухарем у Леніна та згодом — у Сталіна.

Христина Курчаб-Редліх вважає, що вітчим-енкаведист «вносить у біографію путіна абсолютну любов до Сталіна, до справжнього міцного комунізму, від чого він уже ніколи не позбавився».

Народився путін у місті на Неві або у Богом забутому Терьохіно, хто його рідний батько — зрештою не важливо… Утім, чимало дослідників біографії найнепередбачуванішого сучасного тирана вважають, що жорстокість батьків, необхідність виживати на вулиці спричинили певні психологічні травми. Непоступливість дорослого путіна, бажання завжди перебувати при владі й вершити долі людей — це своєрідний спосіб подолати власні дитячі комплекси.

Юність і молодість: із генерала піщаних кар’єрів у співробітника КДБ

У документальному фільмі Валерія Балаяна «Хуізмістерпутін» аналізується середовище, у якому проходила юність майбутнього самодержця. Басків провулок у Ленінграді 60-х — 70-х років — це блатна субкультура, де кримінальники — справжні авторитети.

Колишній депутат Ленінградської міської Ради народних депутатів Олександр Анікін називає путіна особою, що нічим не відрізнялася від тієї шпани, яка мріяла бути злодіями, але боялася вчинити тяжкий злочин. «І раптом, без якихось заслуг та видатних якостей людину беруть випадково з того середовища і ставлять туди, де вона тепер», — каже Анікін.

«Ленінградська вулиця мене навчила: бий першим. Моє дитинство — це фільм «Генерали піщаних кар’єрів», — говорив путін в інтерв’ю для книги «Володимир Путін. Історія життя» у 2001 році.

Молодого володимира надихали історії, сповнені шпигунської бравади, в яких, як він сам пізніше згадував, «одна людина могла зробити те, на що була не здатна ціла армія, могла вирішити долю тисяч громадян». До «позаштатної роботи» у КДБ був завербований на 4-му курсі Ленінградського університету імені А. Жданова, де навчався у 1970-1975 роках.

У 1985 навчався протягом 1 року в Червонопрапорному інституті КДБ СРСР імені Ю. Андропова. Там, за словами його однокурсника, ексрозвідника КДБ СРСР Юрія Швеця, до нього пристає прізвисько «окурок».

Він також наголосив, що путін так і не став розвідником через свою профнепридатність. «За результатами його навчання він був визнаний не придатним для роботи в розвідці, не працював там жодного дня і був відправлений назад — туди, звідки приїхав», — розповів однокурсник російського президента.

Не лише про профнепридатність, а й про інші якості молодого кегебіста згадував колишній працівник радянських і російських спецслужб Олександр Литвиненко перед тим, як його отруїли полонієм-210.

«Виявилося, що путіна не взяли в зовнішню розвідку через те, що було встановлено, що він страждає педофілією. Як розповідали «люди, що в курсі», про цей його статевий недуг дізналися не відразу, а незадовго до закінчення ЧАІ (Червонопрапорний андроповський інститут. — Авт.). Природно, що часу на вивчення Путіна було недостатньо, а доповісти на самий верх про те, що кадровики не догледіли й у надрах радянської розвідки завівся педофіл, керівництво побоялось», — писав він у статті «Кремлівський Чикатило» на шпальтах ічкерської інформаційної агенції CHECHENPRESS.

На останньому етапі своєї кар’єри в КДБ працював у підрозділі, де вбивства й теракти були рутиною, частиною роботи…

З 1979-го по 1984-й путін служить у 1-му відділі ленінградського Управління КДБ. Так зване «РТ» — розвідка з території, куди входила мережа перших відділів, займалася вербуванням іноземців, які приїздили в СРСР, і радянських громадян, які спілкувалися з іноземцями або виїжджали за кордон. Тож могли постачати розвідувальну інформацію.

Російський дослідник біографії володимира путіна, блогер і автор проєкту «Путінізм» Артем Круглов розповів в інтерв’ю Радіо Свобода, що відділ, де працював путін проводив «профілактичну роботу з особами, схильними до зради батьківщини, пошуком несанкціонованих контактів з іноземцями».

«Але тут є, правда, важливий нюанс: розробка іноземців найчастіше йшла з використанням кримінальних та антисоціальних елементів: повій обох статей, фарцовщиків, валютників (нелегальні торговці валютою та імпортними товарами в СРСР). Залучалися перекупники ікон, антикваріату, контрабандисти, всі, хто міг допомогти «зачепити» іноземця на чомусь або дати на нього інформацію», — стверджує Круглов. — «Робота опером у такому відділі — непоганий шанс познайомитися з персонажами радянської тіньової економіки й суміжних кримінальних кіл… робота в 1-му відділі — абсолютна таємниця в біографії путіна. Провал».

На думку дослідника, саме у цей час його друзями стають Ілля Трабер на прізвисько Антиквар — кримінальний авторитет, старий пітерський фарцовщик і контрабандист, Костянтин Голощапов — нелегальний торговець іконами в 1970-80-ті роки та інформатор КДБ, Микола Шамалов — людина без біографії, про якого журналісти за 20 років дізналися тільки, що він був агент КДБ і «стоматолог зі знанням німецької мови».

На службу до Східної Німеччини путін приїхав у 1985 році й до кінця 1989 року працював агентом КДБ у Дрездені. Дехто стверджував, що він здебільшого нишпорив за радянськими студентами й виконував дрібні доручення керівництва. Утім, автор статті на сайті Радіо Свобода «Був час, коли над путіним нависла серйозна загроза арешту — Сальє» Володимир Резунков висловив іншу думку.

«За найбільш суперечливими даними, в Німецькій Демократичній Республіці він займався створенням агентурної мережі серед високопоставлених чиновників Соціалістичної єдиної партії Німеччини, курував радянських студентів і полював за новітніми секретними західними технологіями», — пише Резунков.

В одному зі своїх інтерв’ю Круглов стверджує, що кадебіст займався ще серйознішими справами — брав участь у плануванні терактів у Західній Німеччині. Журналіст, посилаючись на колишнього члена терористичного угруповання «Фракція Червоної армії» (РАФ) Дітмара Клодо, пише про співучасть путіна в убивствах і терактах на території ФРН.

«Бойовики РАФ у 1970–80 роках тероризували Західну Німеччину. Там десятки терактів. РАФівці вбили генерального прокурора ФРН, голову міського суду в Західному Берліні, голову «Дойче Банку», вбили Карла-Хайнца Бекуртса — видатного фізика-ядерника, вбивали американських солдатів і підривали американські бази в Німеччині», — йдеться в матеріалі.

Клодо також свідчив, що путін працював у 8-му відділі управління «С» КДБ. Управління «С» — це нелегальна розвідка, 8-й відділ — «Прямі дії» (терор і диверсії на закордонній території).

«Тобто путін у будь-якому разі на останньому етапі своєї кар’єри в КДБ працював у підрозділі, де вбивства й теракти були рутиною, частиною роботи. А це накладає відбиток. Насправді, як і його колеги зі Штазі, він мав сісти за ґрати ще в 1990-ті як поплічник терористів», — запевняє журналіст-розслідувач.

Однак падіння берлінської стіни поставило крапку в закордонному шпигунському житті майбутнього ідеолога рашизму. Путін став свідком падіння влади в НДР і початку масових протестів. ВВС NEWS пише, що він бачив, як 5 грудня 1989 року демонстранти зайняли штаб-квартиру Штазі в Дрездені. Співробітники КДБ були готові відкрити по них вогонь.

Журналіст ВВС Кріс Боулбі стверджує, що НДР — це країна, яка остаточно сформувала характер путіна. «Саме в Східній Німеччині майбутній російський президент сформував своє уявлення про устрій суспільства, а також переконався в необхідності знаходити сильні зв’язки. Цей досвід підштовхнув путіна замислитися над слабкістю політичних еліт, які так легко можуть бути зміщені народом», — резюмував Боулі у своїй публікації.

Путіну довелося повертатися до країни, яка за правління Михайла Горбачова сильно змінилася й перебувала на порозі катастрофи. Ці зміни він не міг зрозуміти й не бажав приймати.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info