Олег Левченко: потреба об’єднаних громад в кадрах буде перетягувати фахівців з районів. Це змінить канву територій і фінансових відносин

 В квітні минулого року за підтримки ЄС та Мінрегіонбуду відкрили Вінницький Центр розвитку місцевого самоврядування, основне завдання якого розбудова інституційно-спроможних територіальних громад. Саме такі центри працювали в Європі під час децентралізації. Майже за три роки, відколи в Україні стартувала реформа, у Вінницькій області утворено 35 об’єднаних територіальних громад, до яких увійшло 105 місцевих рад. Багато це чи мало? Чому Вінниччина поступається «сусідам» в темпах об’єднання і які чинники гальмують цей процес? Де громадам шукати фахівців? Відповіді на ці та інші питання кореспондент Вінниця.info шукала разом із директором Центру розвитку місцевого самоврядування Олегом Левченком.

- Вінницька область є лідером в багатьох показниках, але не щодо об’єднання громад. В нас створено 35 ОТГ, це мало чи достатньо за період дії реформи?

- Це 8 місце в Україні, так звана «золота середина», хоча по розмірах і кількості людей, охоплених в громаді, ми маємо досить низький показник. Потрібно розуміти, що Вінницька область мала найбільшу кількість в Україні окремих громад, сільських, селищних, міських. Їх було більше тисячі. В рамках цього, потрібно примусити домовитись більше тисячі гравців. Загалом можна сказати, що динаміка не погана, але поряд є області – Житомирська і Хмельницька, які є лідерами.

- В чому причина повільного процесу об’єднання громад?

- Під час відео конференції директор Житомирського Центру розвитку місцевого самоврядування, казав, мовляв у нас на півночі, де бідні села, там все добре, всі об’єднались, а біля Бердичева ніхто не хоче об’єднуватись, бо у вас там багаті землі. Це є однією з причин. Коли досить потужні громади, маючи ПДФО й інші надходження не бачать особливої необхідності радикально змінювати своє життя. Виходячи з цього формату, ми сьогодні є заручниками інерції і відсутності бажання приймати участь в реформах. Реформа це зміна життя, зміна порядку формування. В рамках цього, супротив досить великий, і не лише щодо об’єднання, а й зміни багатьох інших параметрів. Це освіта, медицина і так далі. Громади всі різні. На одній теорії є економічно активні громади, розвивається бізнес, є фермерство,а є такі, де взагалі нічого не розвивається. Друга причина – лідери в самій громаді. Часто голова є мотиватором змін. Це видно на прикладі об’єднаних громад. Багато залежить від того, наскільки голова зацікавлений в кінцевому результаті. Вони захоплені справою як господарі.

- Якщо до 2019-го не будуть в області всі громади об’єднані добровільно, їх об’єднають примусово?

- Думаю що так. Виникне серйозне протиріччя між громадами, які об’єднались, районами і громадами які не об’єднались. Тим, хто не об’єднався, не вистачатиме ресурсів. Районам так само. Потреба об’єднаних громад в кадрах, буде перетягувати кадри з районів. Це змінить канву територій і фінансових відносин. Райони не зможуть виконувати ту функцію, яку зараз виконують. В силу цих обставин, райони будуть змушені спонукати до об’єднань. Зміна, яка має відбутись, відбудеться з двох причин – необхідності повного покриття територій і необхідність внормувати інші реформи і запустити їх в формат якісного функціонування. З’явиться нова мережа освітніх, медичних, адміністративних послуг...

- Раніше було багато критики зі сторони опозиційних партій, мовляв, децентралізація це не правильно, в людей заберуть землі та ряд інших аргументів. Але перші вибори в ОТГ показали, що всі партії, які представлені в парламенті висували своїх кандидатів на вибори. Чому вони кардинально змінили свій погляд?

- За три роки громади показали свою життєздатність. Ніхто не вмер. Ніхто не роз’єднався. Приклад об’єднаних громад показує, що люди отримують стільки змін та інвестицій в громаду, скільки не отримували останніх 20 років. Сьогодні бюджет України, більше 50% це місцеві бюджети. Це те, чого не було ніколи. Для політичних сил можна сказати, що там, де відбулось об’єднання і є результати, люди швидше будуть голосувати за владу, чим там, де зміни не відбулись. Вдячний виборець живе саме в об’єднаних громадах. Виборець побачив, що державі можна довіряти.

- Ви працюєте в напрямку навчання і консультацій. Більшість голів ОТГ скаржаться на нестачу кваліфікованих кадрів. Де їм брати фахівців з місцевого самоврядування? Можливо ви проводите якісь навчальні програми?

- Минулого року ми провели для 5 тисяч людей, представників громад, 5 тисяч навчальних людино-днів. Це означає, що 5 тисяч людей були в нашому центрі, які навчались окремим темам. Проблема кадрів є наслідком демографічної кризи та через виїзд спеціалістів робітничих професій за кордон. За останніми даними, тільки 17% виїхавши за кордон мають вищу освіту. Спеціалісти робітничих професій, на яких трималась основна ланка послуг, виїхали. В Хмельницькій області в громаду зайшов інвестор, який має близько 1,5 млрд. інвестицій, і він не може найняти в громаді електрика для обслуговування комунальних об’єктів. Треба змиритись з цим і шукати можливість підвищувати якість тих трудових ресурсів, які є. Вчити всіх.

Кадри є і в районних радах, адміністраціях. Їх можна забирати до себе, вчити, показувати перспективу. Можна запрошувати фахівців з великих міст. Скільки в нас є посередніх посад в органах місцевого самоврядування у великих містах. Зарплата і мобільність, яка є на сьогодні дає можливість це робити. Якщо в освітній сфері є вчителі, які вміють навчати, то в сфері медицини у нас катастрофа. Минулого року з України виїхали 66 тисяч лікарів. Це означає, що сьогодні ми маємо величезний провал в галузях, які є критично необхідними.

- Зараз в ОТГ створюють ЦНАП-и. Скільки центрів адміністративних послуг відкриють до кінця року в об’єднаних громадах?

- Очікується від 10 до 15 нових. Зараз оголошено конкурс, подаються заявки. В березні відкриють ЦНАП в Калинівці. Сьогодні центр надання адмінпослуг має зовсім іншу функцію, ніж так званий «прозорий офіс». Наприклад, Северинівська ОТГ надає більше 105 послуг. Клуб, який колись був просто холодним приміщенням, з появою ЦНАП-у став центром збору людей. Туди щодня приходить 150 – 200 людей, оформлюють землю, беруть довідки… Людина йде до влади, як до надавача послуг. ЦНАП повинен бути центром комунікації, де говорять про навчання, пошук інформації, надають консультації. Зараз працюємо над тим, щоб інші послуги перевести в ЦНАП. Наприклад, щоб там видавали дозволи на мисливську зброю, створити робочі місця для працівників пенсійного фонду. Тобто, щоб людина отримала все на місці. Це зменшує час на отримання послуги, створює якість її надання.

- Громади можуть отримати грантові кошти від Європейського донора на створення ЦНАП-у?

- Є така можливість. Конкурс оголошено до кінця місяця. Процес триває. Але це одна з можливостей. Ті ж Якушинці, не чекаючи гранту, відкрили такий центр. Інші ОТГ теж намагаються відкрити ЦНАП-и, бо перше, очікування людей: де я отримаю довідку?

- На Вінниччині будуть реалізовувати проект «Яблуневий шлях», який фінансується Європейським союзом. Даний проект є ініціативою експертів ЦРМС. Чому саме на території Северинівської і Барської ОТГ реалізовуватимуть проект?

- Северинівка сьогодні є прикладом типової громади, яка не має надзвичайних надходжень, але громада дає собі раду. Громадянам важко об’єднатись навколо окремого продукту. Коли ми говоримо про кооператив, найбільша проблема не в тому, що на це немає коштів, а в тому, що немає довіри між собою, щоб об’єднатись навколо того, щоб щось створити. От Барська і Северинівська ОТГ підписали угоду про співробітництво, яка була значною перевагою при отриманні 700 тис. євро на створення яблучного кластеру. Наші території між Бугом і Дністром найбільш благодатні для вирощування плодів. Така ідея визріла, бо в селі Олександрівка син колишнього директора радгоспу, який займався вирощуванням яблук не дав зруйнувати два музеї. Один – музей становлення громади, другий – музей садівництва. Коли ми приїхали з експертами подивились, вони були вражені, вирішили це підтримати. Території Барського, Тиврівського, Жмеринського, Могилів-Подільського, Муркуриловецький районів є «яблучним шляхом», який забезпечує яблуками всю Україну. Яблуко, яке постачається за кордон, це одне, а глибока переробка і продаж послуг, це інше. В Северинівку закуплять обладнання для переробки яблук. Проект почнеться з кінця березня. 700 тис. євро на реалізацію проекту виділила Європейська комісія і громади: 560 тис. євро прямих інвестицій Європейської комісії, і 140 тисяч залучені кошти громад.

- У Вінницькій області багато проектів підтриманих Європейським союзом?

- Їх не багато. Перший – «Яблуневий шлях» в Барській та Северинівській ОТГ, другий – в Гніванській ОТГ по санації будівель, там ремонтуватимуть будівлі.

-В тій же Северинівці планують зробити центр безпеки громади. Розкажіть про що йдеться.

- Поки що держава не до кінця розуміє, як це має функціонувати. При Мінрегіоні створена робоча група по запровадженню центру безпеки в громаді. Питання безпеки інтегроване. Це не лише поліція і МВС, це стосується і служби безпеки і поліції і міністерства охорони здоров’я… Северинівка виграла один невеликий проект. Вони завершують тендер купівлі обладнання по відеоспостереженню. В двох селах Чернятин і Северинівка буде 26 камер з системою розпізнавання номерних знаків, моніторингом соціально-важливих об’єктів… Партнерська громада, яка на півночі Польщі в формі благодійної допомоги передає пожежний автомобіль з спецобладнанням. Найважливіше створити систему інтеграції всіх гравців, які могли б цим займатись. Там є добровільна пожежна частина, добровільне об’єднання по охороні громадського порядку. При прийнятті цього автомобіля, в ОТГ це все спробують об’єднати. Хочемо зробити систему управління безпекою.

- В Україні є реалізовані подібні проекти?

- Є частинками. В Сумській, Донецькій області пробують це зробити, інтегрувати всі ці речі. Проблема в тому, що на рівні держави немає комплексного підходу, все на стадії розробки. Як тільки воно почне працювати як система, думаю, що все складеться. В такому є потреба.

- Рік тому ви радили громадам створювати підприємства чи купувати техніку аби заробляти власні кошти, а не лише вкладати доходи у вікна, двері, фарби. Чи є ОТГ, які зуміли створити власні виробництва?

- Важливо щоб громади мали можливість здійснити обслуговування території, яка в них є. В Хмельницькій області є Дуйнівецька селищна громада, голову якої ми називаємо «хресним батьком» наших об’єднаних громад. Цей чоловік колись був головою районної ради. Коли він став головою селищної громади, перше, що вони зробили, замість того, щоб фарбувати і міняти вікна, вони купили техніку. Ця техніка дала можливість ремонтувати водогін, самим прибирати сміття, проводити певні будівельні роботи. Зараз в рамках обласного конкурсу розвитку територіальних громад, ми спонукали виділити певну суму на проекти міжмуніципального співробітництва. Ми побачили, що декілька громад, які ще не об’єднались, подали на конкурс проекти пов’язані з вивозом сміття. Важливо, щоб громади створювали для себе послуги, які робили б життя кращим.

Дашів, Іллінці, Томашпіль зробили свої підприємства такими, яких ніколи не було. Вони можуть ремонтувати дороги, навіть надавати послуги місцевим сільгоспвиробникам. Думаю, що в найближчий час з’явиться і переробка. Допустимо в Іллінцях є свій зеленбуд. Вони озеленюють своє місто і продають сажанці на зовні.

- Порадьте, як громаді контролювати бюджетні кошти?

- Немає нічого складного. Громада повинна зробити кошти публічними, бо це цікаво інвесторам, громадянам. Питання довіри починається з того, що люди повинні бачити куди пішли кошти. Є виконавчий комітет, який формується і з старост в тому числі, депутати, громадські активісти.

Вінниця.info