27 січня в актовій залі Донецького національного університету ім. Василя Стуса відбулася відкрита лекція відомого публіциста та ведучого Віталія Портнікова. Вінниця стала п’ятим містом після Одеси, Острога, Харкова та Дніпра, куди завітав публіцист. На його лекцію прийшли не лише студенти, викладачі та керівництво закладу, але й просто зацікавлені громадяни. Говорив Портніков про правду, силу слова, свободу та націоналістів.
Свій виступ ведучий розпочав зі згадки про донецького журналіста Станіслава Асєєва, який лише в грудні вийшов з в’язниці так званої «ДНР», де перебував з травня 2017-го року.
«І де його не просто утримували, але й катували за те, що він розповідав правду», - зазначив Віталій Портніков.
Та потім додав, що варто згадати не лише Станіслава, але всіх людей, які стали заручниками російської окупації та нового авторитаризму, що сьогодні будується неймовірно швидкими темпами на окупованій нині території України. Згадав він і свою колегу, російську журналістку Анну Політковську, яку вбили в жовтні 2006-го року за її позицію говорити правду, що була незручною режиму Путіна, міць якого лишень набирала оберти і який тепер докотився до нашої держави. А точніше, до Донбасу та до Криму. Тому, на думку лектора, так важливо вберегти демократичний лад та свободу слова на теренах України. Адже за його словами вже зараз помітні тривожні нотки з боку нової влади та оточення Президента створити умови, за яких, під виглядом боротьби з російською пропагандою, вдасться обмежити свободу висловлення так, як це буде зручно владним колам. Мова тут йде про так званий «Закон про дезінформацію», пункти та вимоги якого Володимир Зеленський в листопаді минулого року доручив розробити Кабінету міністрів до 31 грудня 2019 року.
Під кінець вступної промови Віталій також висловив думку, що журналістика – це місія говорити правду тоді, коли вона є непопулярною. Ані серед представників влади, ані серед навіть співгромадян.
«Слово має допомагати людям формувати своє місце в житті»
Перейшовши безпосередньо до лекції, Віталій Портніков звернув увагу на власний досвід роботи журналістом та підкреслив неабияку значимість слова, що людина, котра пішла в цю професію, має нести в суспільство.
«Слово існує не для того, щоб бути тільки на телетайпах, слово має допомагати людям формувати своє місце в житті», - підкреслив публіцист, говорячи про важливість своєї роботи та про свій досвід загалом.
«Якщо ви хочете вберегтися в цій професії, ви маєте бути особистостями. Маєте пам’ятати, наскільки важливою є ваша власна роль як людей у діалозі з суспільством. Ви можете програти людині, яка буде першою знаходитись на місці якоїсь катастрофи. Ви можете програти політику. Такому, як Дональд Трамп або Володимир Зеленський, який пише в Твіттері або записує ролики та не потребує вас як посередників. Або боїться вас як посередників, бо тоді кожен побачить, що має справу з «голим королем». Але ви ніколи не програєте, якщо будете мати власну позицію, коли будете цю позицію обстоювати. Коли будете готові до боротьби за власну думку. Коли будете розуміти, що тільки, якщо ви будете особистостями, особистостями будуть і ті, хто поруч з вами. Хто вас слухає, хто вас сприймає або не сприймає, бо має протилежну точку зору. Але щоб сформувати протилежну точку зору, у вас має бути своя. Ви маєте спонукати до дискусії. Ви маєте усвідомлювати, що працюєте в країні, де роками самостійне мислення фактично знищувалося. Де робилося все можливе, щоб люди не мали своєї думки про те, що з ними відбувається. Щоб вони були готові знаходитися у згоді з будь-якою владою та з будь-яким рішенням влади. Де ЗМІ працювали так, аби люди думали, що від них нічого не залежить», - звернувся він до студентів з порадою.
«Спільно працювати мають всі громадяни»
Щодо питання свободи думки та свободи загалом в сучасній Україні, Віталій зазначив, що наразі ментально наше суспільство опинилося на десятиріччя позаду від своїх сусідів на Заході, таким сильним був вплив радянської системи і так сильно ця «радянськість» засіла в головах населення.
«Ми навіть не уявляємо того рівня несвободи і того рівня безвідповідальності, який був тут створений комуністичним режимом. Пройшло вже багато років, а цей рівень ще зберігається. Зберігається в тому, що люди не розуміють, що від них залежить, і тому готові перекласти відповідальність за власне майбутнє на владу, за яку голосують. Рівень безвідповідальності зберігається в думці, ніби держава залежить не від нас, а від когось іншого», - підкреслює він. І згадує, що не вибори наразі є рушієм змін в Україні, але повстання. Які регулярно мають передбачувані реванш, реакцію та «відкати».
І цей рівень безвідповідальності, згідно слів лектора, поширений не лише серед звичайних громадян, але й серед владних чинів. Адже вони теж живуть в цій країні, теж дихають повітрям, забрудненим промисловими викидами, їздять тими ж розбитими дорогами, як і їх діти, як і решта звичайного населення. І тому ми досі не Захід, а досі Схід.
І тому, аби змінити цю психологію безвідповідальності, журналіст відмітив, що спільно працювати мають всі громадяни.
«Всі українці – націоналісти»
В кінці лекції до Віталія звернулися слухачі зі своїми запитаннями, одним з яких було: чи бачить журналіст серйозний націоналістичний рух, котрий може бути важливим гравцем на політичній арені нашої країни.
«Я не взагалі не розумію, що таке «націоналістичний рух». Коли мені кажуть, що в українській державі є націоналісти, то говорять це самі представники так званих «націоналістичних рухів». Або говорять це росіяни. Я вважаю, що будь-яка людина, яка виступає за те, щоб українська держава існувала, вона – націоналіст. Інших у нас немає. Точно так, як в радянський час завжди боролися з сіонізмом, а я пояснював, що будь-який єврей, який вважає, що євреї мають право на власну державу, – сіоніст. Це ідея єврейської держави на горі Сіон. Всі євреї – сіоністи, всі українці – націоналісти. Всі. Від Яроша і Тягнибока до Зеленського і Богдана, тому що Зеленський і Богдан хочуть керувати, поки що, принаймні, українською незалежною державою. Вони – звичайнісінькі націоналісти, якщо погодилися працювати в інституціях незалежної української держави. І Медвечук – націоналіст. Правильно говорить Володимир Путін. Бо Медвечук – депутат Верховної Ради України. От якщо ці люди скасують незалежність і стануть депутатами регіональних зборів «Українського Федерального Округу», вони не будуть націоналістами. Але поки що будь-який український громадянин, який визнає себе громадянином України, – націоналіст. Як будь-який громадянин Франції. Бо що таке націоналізм? Це право нації на нормальну державу», - відповів Віталій Портніков.
Власне, на питаннях слухачів зустріч і добігла кінця.
